28 липня у Хмельницькому відбулася акція вшанування памʼяті загиблих у Оленівці.
Контекст
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року російські війська здійснили обстріл Волноваської виправної колонії біля Оленівки, де утримували оборонців «Азовсталі».
Від вибухів на території виправної колонії, де утримували українських захисників, загинуло щонайменше 53 полонених, понад 130 було поранено. Усього, за даними російської сторони, в бараці перебували 193 людини.
В Україні 28 липня вшановують пам’ять Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань, а також цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні.
Акція вшанування памʼяті у Хмельницькому
28 липня, під час загальнонаціональної хвилини мовчання, у Хмельницькому вшанували пам’ять українських військовополонених, які загинули під час російського теракту в Оленівці у ніч з 28 на 29 липня 2022 року.
Журналістка Julia News побувала на заході вшанування памʼяті.
Під час акції також прозвучали імена загиблих.
Люди стояли із плакатами: “У тебе завтра плани, в них тортури”, “Оленівка”, “Полон – не опція збереження життя”, “Оленівка досі болить”, “Полон вбиває”, та ін.
Після хвилини мовчання учасниці заходу запалили синьо-жовті димові шашки на честь загиблих Героїв.
Катерина Луцик
Акцію відкрила Катерина Луцик – директорка КП «Ветеранський простір».
- “Насправді, чому я тут в першу чергу – напевно, тому що це і моя особиста біль. Я ветеранка, я проходила військову службу, я, на жаль, багатьох друзів втратила, багато з них знаходяться зараз в статусі безвісти зниклого. Це біль, яка не оминула мене, і мені здається, що вона не оминула жодного українця”, —розповіла вона.
Вона додала, що Оленівка стала не лише символом страшної втрати, а й черговим підтвердженням того, що росія не дотримується ніяких міжнародних домовленостей.
- “Сьогодні з нами присутні родини, які чекають, родини, які щопʼятниці вже 208 акцій поспіль виходять сюди, виходять для того, щоб заявити всьому світу, всьому суспільству про те, що росія знущається з наших військовополонених. Про те, що світ має памʼятати, що злочини проти військовополонених не мають строку давності. Про те, що винні мають бути знайдені та покарані”, — зазначила Катерина.
Вона каже, що такі акції – це можливість показати родинам, що в них є підтримка і вони не наодинці зі своїм болем.
- “Вони часто приходять до нас на ветеранський простір і говорять про те, що: – “Ми оформили всі документи нам кажуть тільки чекати, але це чекання нас зʼїдає, бо ми не знаємо жодної новини”. Такі акції – це можливість показати, що вони не наодинці зі своїм болем”, — розповіла Катерина.
- “Станом на сьогодні в нашій групі, на жаль, це сотні людей, це сотні родин. На акції щотижня доєднуються нові й нові родини, які насправді, коли стоять, коли ми говоримо в гучномовець і дивимось їм в очі, ми бачимо, що вони шукають надію” — сказала вона.
Катерина також повідомила, що акція, приурочена до памʼяті загиблих у Оленівці, була створена за ініціативи родин.
Наталія Кошай
Координаторка акції та волонтерка Наталія Кошай наголосила на тому, що важливо бути обʼєднаними у цей час.
- “Кожного дня ми маємо бути обʼєднаними, тому що разом ми зможемо перемогти ворога. А перемогти ворога – це означає шанс, надію і віру в те, що наші рідні, зниклі безвісти, військові полонені, повернуться до дому. Тому прошу вас кожного дня підтримувати армію чим можете: добрим словом, підтримкою, донатом – це важливо”, — зазначила вона.
- “Важливо прикладати руку до серця, коли ви бачите військовослужбовця, тому що можливо саме в цей час він прийшов на ту коротку відпустку і йому теж потрібна підтримка, тому що йому теж важко. Важливо підтримувати родини, які стоять на акції і вдивляються в очі перехожих, і теж прикласти руку до серця і подякувати їм за їхніх рідних. Важливо стати на коліно, коли ви бачите останній шлях Героя” —наголосила Наталія.
Ігор Кучер
До акції вшанування памʼяті долучився Ігор Кучер – ветеран війни, який пройшов російський полон.
- “Мене іноді питають, що таке військовий полон. Справді, це словосполучення важко осягнути тим, хто там не був. Це не просто позбавлення волі, це щоденна боротьба за власну гідність […], де єдиною опорою залишається віра в Україну та віра в побратимів”, — сказав він.
- “Відповідно до всіх міжнародних прав та Женевських конвенцій, кожен військовополонений має безумовне право на гуманне поводження та захист. Люди, які перебували в Оленівці, вже склали зброю, вони не брали участь у бойових діях і мали перебувати під захистом міжнародних інституцій, але трагедія в Оленівці стала незагоєним шрамом і невимовним болем для кожного з нас”, — додав ветеран.
Олександр Тайбасаров
У ніч з 28 на 29 липня 2022 року Олександр Тайбасаров перебував в Оленівці. До російського полону він потрапив з «Азовсталі» після 86 днів оборони Маріуполя.
В Україну він повернувся під час обміну полоненими 31 січня 2024 року.
- “Це було в ніч з 28 на 29 липня, приблизно це було біля 22:00. Уже всі полягали спати, потім почули: були спочатку постріли з РСЗВ і вибух. Потім була посилена оборона російськими загарбниками. Ніхто нам нічого не казав, що трапилось. Просто чули, що багато людей загинуло, чули, що багато людей отримали поранення, що їм допомогу не відразу надавали”, — розповів Олександр.
На акції вшанування памʼяті він стояв із плакатом “Поки ти мовчиш їх катують”.
Альона
Альона з Маріуполя. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну вона переїхала до Хмельницького.
- “В 22-му році я приїхала в місто Хмельницький, стала виходити на акції. В цей день ми прийшли вшанувати памʼять загиблих в Оленівському бараці […] Дуже важливо памʼятати і шанувати памʼять загиблих хлопців, які боронили нашу країну”, — зазначила Альона.
Вона розповіла, що чекає свого сина – захисника «Азовсталі».
- “Мій син – азовець, боронив Маріуполь, вийшов у почесний полон в травні місяці з «Азовсталі», і на теперішній час він знаходиться в росії. Він засуджений, дуже хворий, звʼязку в нас немає. Жодного звʼязку в нас немає”, — розповіла вона.
- “Я дуже дякую тим родинам, з якими я можу стояти зараз тут пліч-о-пліч, які є моїми однодумцями, і ми будемо боротися, ми будемо чекати. Це дуже важливо, щоб кожен памʼятав той героїзм, який проявляють наші хлопці”, — резюмувала Альона.
Читайте також. 28 липня – День памʼяті закатованих та загиблих у полоні
