6 листопада у Хмельницькому відбулося відкриття виставки та презентація фольклорних пісень в рамках проєкту «Єдність образу та звуку: вишивка і традиційний спів Центрального Поділля».
Журналістка Julia News побувала на заході та записала декілька коментарів в організаторів та відвідувачів.
Традиційно захід розпочався з хвилини мовчання.
Про проєкт
«Єдність образу та звуку: вишивка і традиційний спів Центрального Поділля» це новий проєкт у місті Хмельницькому, покликаний зберегти та представити культурну спадщину Поділля: його вишивку та традиційний спів.
“Основою проєкту стали 12 оцифрованих строїв-експонатів із приватної колекції громадської організації «Відродження традицій Поділля», подільського колекціонера Андрія Крищука та із фондів Хмельницького обласного художнього музею у поєднанні із зразками пісенних записів, зроблених в експедиціях ГО «Відродження традицій Поділля», – йдеться в прес анонсі.
Проєкт створено в межах грантової програми «Згуртованість через культуру», яка впроваджується Українським культурним фондом та фінансується Швейцарсько-українським проєктом «Згуртованість та регіональний розвиток України», UCORD, що втілюється за підтримки Швейцарії через Швейцарську агенцію розвитку та співробітництва компанією NIRAS Sweden AB.
Директорка музею
Відкрила захід директорка Хмельницького обласного художнього музею Ольга Долінська.
“Цей проєкт надзвичайно актуальний, який є одним із найважливіших у стратегії розвитку культури нашої України, адже оцифрування дає нам можливість, щоб нашу культуру, наші строї, нашу пісню почули не тільки жителі країни, а й далеко за межами.. Якби не було нам радісно, ми співаємо, читаємо, вишиваємо. Нас обʼєднує культура, тож плекаємо, оберігаємо і популяризуємо своє – українське, своє – подільське. Адже це частина нашого роду, частина нашої історії”, – сказала вона.
Катерина Дʼяконова
Під час відкриття фотовиставки поруч із зображеннями строїв можна почути автентичні пісні через QR-коди. Про це детальніше розповіла керівниця проєкту Катерина Дʼяконова.
“Унікальність цього проєкту полягає на зосередженні на маловідомій, малопредставленій спадщині Поділля. В результаті роботи було створено розділ на вебсайті Хмельницького обласного художнього музею з оцифрованими строями та піснями. Найголовніше це було зберегти й зробити впізнаваною ось цю спадщину. робота з цими матеріалами захистила їх від знищення, і відкриває можливості для онлайн-перегляду та прослуховування”, – розповіла Катерина.
Вона додала, що на сайті розміщенні пісні із різних сіл, записані в експедиціях фольклорним гуртом “Ладовиці” в період із 1994 року по 2004 року. Серед зразків є колядки, гаївки, купальські пісні, весільні пісні та ін. Також там можна знайти схеми для вишивки.
Ірина Телюх
Голова ГО «Відродження традицій Поділля» Ірина Телюх розповідає, що для них ніколи не було метою спеціально збирати сорочки чи строї. Все відбувалося природно: щось купували, щось отримували у подарунок. Багато людей самі приносили речі.
“І вони дійсно дарували нам все. Вони дарували нам пісні, вони дарували нам строї, вони дарували нам свою душу, й от дійсно хотілося б, щоб оця душа – народна душа – доторкнулася до кожного серця, хто буде слухати ці пісні, хто буде бачити це все, хто буде заходити на сайт, і щоб дійсно ця праця не залишилася просто словами, а щоб вона щось зробила в нашому серці”, – поділилася Ірина.
Також відвідувачі мали можливість послухати пісні у виконанні фольклорного гурту “Ладовиці”.
Про вишивку
Бувало, що святкові сорочки зберігали на смерть
Існувала практика зберігати святкові сорочки на смерть.
“Дуже багато святкових сорочок, і навіть весільних лишали на смерть, от я скільки раз проходила і жінка дістає зі скрині, каже “Це моє дороге і це є на смерть. Я дивлюся там сорочка в мене аж ноги підкосилися”, – розповідає Ірина Телюх.
Святкові сорочки вишивали чорним кольором
Святкові сорочки вишивали чорним кольором, розповідають Ірина Телюх та колекціонер Андрій Крищук. Вони кажуть, що саме в подолян у святкових сорочках в основному переважає темна гама кольорів.
“Маленькі краплиночки червоного. Весільна сорочка – червоно-чорна. Саме Поділля різниться цією чорною гамою…Ну а червоний – це колір чистоти, і тому червоний часто використовується для весільних сорочок, але все одно кайомочка чорна” – каже Ірина.
“Чорний колір взагалі в українській культурі вважався святковим та кольором багатства, тому що чорний барвник був надзвичайно дорогим, і було дуже важко зберегти його, тому що він часто вигорав, линяв, псувався, тому найсвятковіші сорочки вишивалися чорним”, – додав Андрій Крищук.
Андрій Крищук
Учасник фольклорного гурту “Ладовиці” та колекціонер подільської спадщини Андрій Крищук розповів, як і чому почав збирати традиційний стрій Центрального Поділля.
“Коли я свого часу починав колекціонувати, знайти на просторах інтернету строї, або інформацію про них, саме з Центрального Поділля було надзвичайно важко, саме це надихнуло мене для колекціонування, щоб це зберегти, тому що воно тут є”, – каже він.
Колекціонує Андрій з 2021 року. Він зазначив, що почав збирати речі, тому що їх ніде не було, і виникла потреба їх знайти, зберегти, щоб популяризувати.
Андрій каже, що зазвичай речі потрапляють до його колекції з аукціонів або він викуповує їх через інтернет. Буває, що люди просто дарують. Також він додав, що на виставці представлений саме український автентичний стрій.
“Це наше коріння. Це справді те, що тут носилося і те, що тут вживалося. Тому що те, що нам показував радянський союз це зовсім не те, що існувало: вони викорінили все, уніфікували, і тому виникли ці червоні шаровари і маки з волошками”, – каже Андрій.
Серед зразків також є сорочки, яким понад 120 років
“Тут представленні найбільш цінні зразки і їх не знайдете ніде. Це зразки які не схожі на жоден регіон України. Це самобутні, найцікавіші, найяскравіші зразки. Тут є сорочки яким на сьогодні більше 120 років. Це сорочки, які пережили вже не одну війну, вони досі існують. Їх можна побачити, і завдяки схемам, які створила пані Наталя Григораш, їх можна відшити…Тут всі строї саме наші, це Центральне Поділля – Хмельницька область, Новоушицький і Камʼянець-Подільський район“, – каже Андрій Крищук.
Різниця між святковими та буденними сорочками
На виставці можна побачити саме святкові строї, тому що вони вишиті. За словами Андрія Крищука буденні сорочки не вишивали, бо одягали їх до роботи та зношували, а святкові одягали декілька разів на рік.
“А ось такі святкові сорочки, чому збереглися, тому що їх одягали декілька разів за рік, могли одягати на весілля, на свято, до церкви. Є такі зразки, що їх навіть не прали, просто одягнули зняли й склали в скриню, тому вони дожили до наших часів. А буденних зразків можна сказати, що взагалі не збереглося, тому що їх зношували й просто використовували вже на ганчірʼя”, – каже колекціонер.
Відвідувачі
Махмутова Анжела
Анжела Махмутова працює методисткою в інституті післядипломної педагогічної освіти імені А. Назаренка, опікується роботою вчителів мистецької галузі. Вона відвідала захід та подякувала Ірині Телюх.
“Я хочу подякувати Ірині Григорівні…Памʼятаєте слова такі існують майбутнє мають лише ті, хто знає своє минуле. От вони допомагають нам будувати майбутнє через то минуле, яке шукають зберігають і дарують”, – сказала вона.
Діана Гляревич
Діана Гляревич прийшла на відкриття, тому що її цікавлять традиції, народний спів Поділля, а також вона повʼязана з культурною сферою.
“Я подолянка. Теж дотична до культури, артистка хору, теж займаюсь подібного роду діяльністю, ну й урізноманітнити розширити своє світобачення, ніколи не завадить”, – каже Діана.
Вона каже, що строї їй сподобались, а також презентація весільного вбрання та пісні.
“Це дуже класно, дуже чудово, що воно оцифроване що це можна відтворити, тому що давні репліки вони для зберігання для милування нашого ока…Насправді дуже класно популяризувати відтворювати поширювати наші традиції, нашу спадщину”
Діана додала, що збирати фольклорні пісні – це дуже складна діяльність.
“Особливо зараз в теперішній час, тому що носіїв, інформантів цієї культури залишається дедалі менше. Ті люди, які цим займаються великі молодці, їм натхнення, щоб вони мали можливість відтворювати, ну це звичайно великий плюс, тому що це знову ж таки збереження і продовження нашої культури.
Вона каже, якщо не буде цих записів, не буде збирання, і, відповідно, не буде можливості зберігати та чути ці пісні.
“Як було сказано сьогодні: ” Якщо ми не знаємо минулого, ми не знаємо своїх традицій, історії, ми не зможемо себе ідентифікувати як народ, як культурний народ. Ну для мене це (культура – ред.) дуже важливо”, – зазначила Діана.
Висновок
Відкриття виставки та презентація фольклорних пісень в рамках проєкту «Єдність образу та звуку: вишивка і традиційний спів Центрального Поділля» обʼєднало хмельничан. Під час заходу можна було ознайомитись із традиційною вишивкою, дізнатися відмінності між оздобленням одягу на Поділлі та іншими регіонами.
На думку Андрія Крищука такі заходи та виставки пробуджують людську свідомість та “те зерно правди, і зерно розуміння, хто ми є”.
“Я думаю, що те, що українці – культурний народ, і мають велику культуру – це відомо багатьом у світі, й це дійсно треба берегти та відроджувати, бо без того нас не буде”, – зазначив він.
Відвідувачі мали змогу почути фольклорні пісні, а також дізнатися їх походження та знайти інформацію про це сайті. Виставка триватиме до 7 грудня.
“Народна культура – це любов. От як її не називай, науковими термінами – це любов, це перш за все любов. Любов, уявляєте, цілих поколінь”, – додала Ірина Телюх.
Репортаж записала та опублікувала
Журналістка та редакторка
Юлія Лемешева
Читайте також. “Від бою до полотна”: у Хмельницькому відбулося відкриття виставки Володимира Симанишина
