22 вересня у Хмельницькому художньому музеї відбулося відкриття ретроспективної виставки під назвою “Тихе щастя” художника, який родом з міста Героя Бахмут, Сергія Садчикова.
“На виставці представлений живопис датований з 1987 по 2021 роки. Автор з любов’ю зафіксував неквапливе життя Бахмута. Відтворював на полотнах звичайні побутові сцени, милувався квітами й садками, оспівував місто, ліричні краєвиди передмістя і навколишніх сіл. Живопис Садчикова передає щемливу атмосферу чогось дуже рідного, світлого, трепетного, милого серцю, хвилюючого… Власне того, що називають тихим щастям. Коли люди просто знають, що вони у безпеці, і їм не загрожує втрата рідних, друзів, знайомих, колег, що їхню домівку не зруйнує ворожий обстріл“, – йдеться в прес анонсі.
Журналістка Julia News Юлія Лемешева побувала на відкритті виставки та поспілкувалася з організаторами та відвідувачами.
Сергій Садчиков народився 13 серпня 1950 року у Бахмуті (тоді – Артемівськ). Член національної спілки художників України з 2000 року. Закінчив Артемівське педагогічне училище, музичне відділення, клас “Хорове диригування”. У 2000 році визнаний “Людиною року” міста Бахмут за створення графічної серії “Старий Бахмут”. Провів понад 10 персональних виставок впродовж 2000-2021 років.
Детальніше про життєвий і творчий шлях художника нам розповіла наукова співробітниця ХОХМ Олена Скорук.
У 2014 році в Бахмут прийшла війна. Тоді ЗСУ зупинили агресора. Митець в альбомі-щоденнику фіксував тодішні події: мітинги так званої «руської весни», виступи проукраїнських громадян, захоплення міста російськими бойовиками, поранених бійців у шпиталі, звільнення міста. Але, на жаль, той альбом загубився.
“Коли почалася широкомасштабна війна художник не міг залишатися байдужим до долі міста, 72 роки йому було на той момент, і він пішов до військкомату, але у військкоматі його переконали, що у нього як для воїна поважний вік”, – розповдіє Олена.
Коли через наближення бойових дій Сергій був змушений залишити рідний дім, то зміг з собою взяти лише валізу з найнеобхіднішими речами, а ще: альбом олівці та фломастери. Твори над якими митець працював усе життя залишилися в Бахмуті: на той момент вивезти їх художник просто не мав можливості.
“ І ось він виїжджає спочатку з однією валізою, свої картини свої дітища, напрацювання всього свого життя він складає в підлогу думаючи про те, що таким чином роботи врятуються і їде..”
Доля закинула митця спершу до Львова, потім до Польщі й врешті-решт до Німеччини. Навесні 2022-го волонтери врятували полотна, які залишались у Бахмуті. Частину з них відвідувачі могли побачити саме на виставці.
На питання про, те як заохочувати людей до мистецтва Олена відповідає:
“Це потрібно зовсім з малечку починати. Розумієте існує така думка, що “мистецтво це потім”,”культура це потім”- Ні. Це не потім. Тому, що все починається з культури, все абсолютно. Навіть як людина спілкується, як вона сидить за столом, це теж культура. І чому дуже важлива зараз культура? Тому, що через культуру йде пізнання нашої історії”
Подивитися на виставку також прийшов художник Віктор Трачук.
” У мистецтва мета – лікувати людину”, – каже митець.
Фотограф Анатолій Іванов каже, що такі виставки потрібно проводити обов’язково.
“Мені більше сподобалась техніка художника, дуже радісні, сонячні такі роботи й настрій одразу покращується”, – зазначив Анатолій.
Наразі, Сергій Садчиков пише портрети на замовлення, має підробіток, даючи уроки малювання, і стежить за тим, що відбувається у його рідному місті. Окрім цього, знаходить в інтернеті світлини захисників Бахмута та пише їх портрети.
Матеріали зібрала та опублікувала
Юлія Лемешева
Читайте також. У Мексиці відкрили українсько-мексиканський культурний центр
