На 94-му році життя помер відомий український поет, громадсько-політичний діяч, колишній нардеп і дипломат, Герой України Дмитро Павличко.
Про це повідомив голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Facebook.
Також про смерть Дмитра Павличка повідомила онука поета Дана Павличко у своєму Instagram
“Дмитро в раю. Таких людей уже не роблять. Наші стосунки ніколи не були простими. Ми сварились. Завжди мирились. Найкращі дні були спокійні, з дітьми. Війна забрала у нас 11 місяців і пережити це найважче”, – написала Дана Павличко.
Також Президент України Володимир Зеленський відреагував на смерть поета Дмитра Павличка:
Життєпис поета Дмитра Павличка
Дмитро Павличко український поет, перекладач, літературний критик, публіцист, шістдесятник, громадсько-політичний діяч, Герой України. Кавалер ордена князя Ярослава Мудрого IV, V ступеня, ордена “За заслуги” III ступеня, ордена Свободи, лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка.
28 вересня 1929 року народився в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді — анексована Польщею ЗУНР; за польським адміністративним поділом Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка) в селянській багатодітній родині.
Здобув початкові освіту в польськомовній школі в Яблунові, продовжив навчання в Коломийській гімназії, пізніше — у Яблунівській середній школі.
З осені 1945 по літо 1946 був ув’язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Дмитро публічно визнав свою належність до УПА, в інтерв’ю розповідав що його загін розпустили, а його відправили до школи.
Закінчив філологічний факультет Львівського університету в 1953.
Член КПРС з 1954 по 1990 роки. З 1955 року — член ЦК ЛКСМУ.
Також завідував відділом поезії редакції журналу “Жовтень”, тепер “Дзвін”.
Переїхавши до Києва, працював у секретаріаті СПУ.
1971–1978 – редагував журнал “Всесвіт”.
Перша збірка поезій “Любов і ненависть” з’явилася у 1953 році.
Пізніше побачили світ поетичні книги “Моя земля”, “Чорна нитка”, “Правда кличе”, — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів, “Пальмова віть”.
У 1968 році вийшла збірка “Гранослов”, згодом “Сонети подільської осені”, “Таємниця твого обличчя”, “Сонети”, “Спіраль”, “Поеми й притчі”, “Покаянні псалми”.
Також Павличко уклав антологію перекладів “Світовий сонет”.
Літературно-критичні праці зібрані в книжках “Магістралями слова”, “Над глибинами”, “Біля мужнього слова”.
Дмитро Павличко — один з організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.
У 1990–1994, та у 1998–1999 роках — Народний депутат України.
Був одним з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України — іноді цю доктрину іменують саме “доктриною Павличка”.
У 2002 році став почесним професором НаУКМА. 1 вересня він прочитав інавгураційну лекцію на тему “Українська національна ідея”.
З 21 жовтня 2005 року по 25 травня 2006 року — народний депутат України (фракція Української народної партії).
На IV Всесвітньому форумі українців, що відбувся в Києві 18–20 серпня 2006 року, Дмитра Павличка було обрано Головою Української всесвітньої координаційної ради.
24 жовтня 2019 року у приміщенні Національного музею літератури України відбувся ювілейний вечір присвячений 90-річчю Дмитра Павличка, де за участі було презентовано п’ятий і анонсовано вихід шостого (останнього) томів мемуарів «Дмитро Павличко. Спогади» видавництва «Ярославів Вал».
Державні нагороди:
- Державна премія України ім. Т.Г.Шевченка (1977) — за книгу поезії “Любов і ненависть”;
- Орден “За заслуги” III ст. (27 червня 1997) — за особистий внесок у розробку, підготовку та прийняття Конституції України, активну законотворчу роботу;
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (12 липня 1999) — за вагомий особистий внесок у розвиток дипломатичної служби, піднесення авторитету України на міжнародній арені;
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (27 вересня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність;
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (25 вересня 2009) — за визначний особистий внесок у збагачення літературної спадщини українського народу, багаторічну плідну громадсько-політичну діяльність та з нагоди 80-річчя від дня народження;
- Орден Свободи (22 січня 2015) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль “25 років незалежності України”(2016).
За мотивами творів Дмитра Павличка створено:
- Олександр Костін написав оперу «Золоторогий олень» (1982)
Євген Станкович — «Реквієм» («Бабин Яр», для солістів, хору та симфонічного оркестру, 1991) «Золоторогий олень» (1979); - Дмитро Павличко — автор сценаріїв до фільмів “Сон”(1964), у співавторстві з Володимиром Денисенком, “Захар Беркут” (1971), а також автор текстів пісень у фільмі “Роман і Франческа” (1960).
