24 січня, у Хмельницькому обласному художньому музеї відбулося відкриття фотовиставки та вечір памʼяті Героя Максима «Далі» Кривцова.
Журналістка Julia News побувала на місці події та змогла записати декілька коментарів у знайомих та рідних захисника.
Біографія
Максим Кривцов, позивний «Далі» – український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).
Народився 22 січня 1990 року в Рівному. Навчався в Рівненських загальноосвітніх школах № 23 та № 28. Орієнтовно 10 років займався плаванням. Закінчив технікум технологій і дизайну міста Рівного за спеціальністю «Виробництво нетканих текстильних матеріалів».
2014 року закінчив Київський національний університет технологій та дизайну, де вивчав проєктування взуття та шкіряних виробів. Працював на Рівненській фабриці нетканих матеріалів, продавцем-консультантом, помічником майстра ательє, фотографом та SMM-ником проєкту «Строкаті єноти».
Він був активним учасником Революції Гідності. У 2014 році добровольцем пішов на фронт, а з початком повномасштабного російського вторгнення знову вступив до лав Збройних сил України в складі підрозділу Сил спецоперацій та воював на різних ділянках фронту: учасник боїв за Київщину, Харківщину, Херсонщину, Луганщину і Донеччину.
Вірші писав з підліткового віку. Друкувався в збірках із творами інших авторів — «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?». Захоплювався фотографуванням.
Пісні на поезії Максима виконує український гурт «Yurcash» — «Панівна висота», «Він в ЗСУ, вона в ТрО», «Жовтий скотч» (звучить у фільмі «Наші Котики»).
Максим Кривцов є оператором двох короткометражних фільмів «Перемир’я» та «Буду повертатись», що були зняті в Пісках Донецької області у 2015 році. Також Максим з’являється в епізоді документального фільму Романа Любого «Зошит війни».
2023 року видав авторську збірку поезій «Вірші з бійниці», яку було визнано однією з найкращих українських книжок 2023 року за версією українського ПЕН.
Герой загинув 7 січня 2024 року, а разом із ним загинув і його рудий кіт, якому Максим присвятив вірш.
У лютому 2024 року українська співачка Vivienne Mort випустила пісню на слова Максима Кривцова «Не ходи ти тут, не ходи». У лютому 2024 року Максим Кривцов став лауреатом літературної премії імені Уласа Самчука (посмертно, м. Рівне). Також гурт Adm:t видав пісню «Завтра» покладену на вірші Максима Кривцова.
Виставка та вечір памʼяті у Хмельницькому обласному художньому музеї
Відкриття виставки під назвою “Візьми мене лиш за руку мене і стисни, як зброю” відбулося у Хмельницькому обласному художньому музеї 24 січня. Подію присвятили памʼяті Героя Максима Кривцова.
Традиційно захід розпочався із хвилини мовчання.
На виставці можна побачити фотороботи Максима Кривцова зроблені на плівковий фотоапарат його особисті речі, вірші та портрети зроблені його друзями.
“Зараз для нас однією із головних задач є власне робота із пам’яттю – це увіковічити у памʼяті людей події, місця – все, що відбувається в історії нашої сучасної України за допомогою мистецтва. І ось саме Максим Кривцов, якого всі ми знаємо за позивним «Далі», ще один наш Герой. …За допомогою сьогоднішнього вечора ми хочемо висловити свою вдячність, за те, який внесок він зробив у наше мирне завтра, за те, як він хотів змінити і як змінював нашу Україну, за те, як вона буде змінюватись на жаль після його смерті”, – розповіла директорка музею Ольга Долінська.
На відкритті фотовиставки, відбувся літературний вечір, під час якого письменники та поети, декламували поезії Героя. Серед читців виступили:
- Ольга Нікітіна – фотографка, журналістка;
- Ірця Кошлата – поетка, науковиця ХОХМ;
- Лесик Панасюк – поет, перекладач, дизайнер;
- Настасія Семенюк – поетка;
- Ольга Саліпа – письменниця, поетка, журналістка.
Також, декламував вірші та заспівав декілька пісень на слова Максима, його батько – Олександр Кривцов.
“Я хотіла сказати від себе просто цей останній вірш, чому він особливий. Знаєте, так іронізувати над собою і в той самий час дати дуже чіткий рецепт, як писати вірші, могла людина, яка дійсно повністю пізнала це мистецтво.. Яка неймовірна людина, який неймовірний поет і митець”, – зазначила поетка Ірця Кошлата після декламування вірша “Слухаю її нову пісню”.
“Ця виставка приучорочена до Дня народження Максима, який був 22 січня. Йому могло б бути 35, але назавжди йому 33. Він любив людей, він любив Україну. Він продовжив боронити її й він продовжив разом з тим її змінювати він помічав такі моменти, на своїх світлинах, можливо, які не кожен із нас помітить. Його вірші залишаються в наших серцях настільки глибоко наскільки ми можемо тільки собі уявити… Сьогодні Максим у його світлинах, у його віршах і ось тут у нашому серці”, – додала, Ольга Долінська.
“Світло не закінчується ніколи, і починається всередині людського серця. І ці світлини, через які ми дивимося на життя на війні, ведуть нас до світла – через тінь. Багато з робіт – чорно-білі, і колір проникає в цей наратив потужним сплеском, про що він? Так колись фарбували чорно-біле кіно: поступово, переходячи з об’єкта до об’єкта, наповнюючи об’ємом, заповнюючи незвіданою магією”, — ділиться Дар’я Криж, кураторка виставки.
Олександр Кривцов також подарував музею книгу “Вірші з бійниці” в новогрецькому перекладі та два молитовники.
“Ми самі лише от нещодавно зовсім отримали цю книгу з Греції через Одесу і тому, я так спонтанно вирішив подарувати музею цю книгу, і також молитовники, звичайні молитовники, але з фотографією Максима, Максим з котиком, вони видані в храмі в Дніпропетровській області … і Максим дуже часто там бував і дружив з усіма, хто ходив в цей храм, хто служив цьому храмі”, – розповів батько Максима Кривцова.
Після відкриття відвідувачі мали можливість отримати за донат: футболки, торбинки, шкарпетки та листівки. Вся продукція натхненна творчістю «Далі». Всі кошти з продажу підуть на діяльність Фонду імені Максима Кривцова, заснованого рідними та друзями.
“Фонд імені Максима Кривцова заснували його родина та близькі відразу після його загибелі, його основні завдання – це збереження памʼяті про Максима Кривцова, популяризація ветеранської та військової літератури та пошук нових форм вшанування памʼяті. Ця виставка теж, пошук, один зі способів, як ми вшановуємо памʼять про Максима і загалом розповідаємо про нього людям”, – розповіла волонтерка Валентина Мотилько.
Вона зазначила, що мета цієї виставки – це показати дві особистості Героя: його як митця, і його як воїна.
“Тому тут є дуже різні речі, які якраз і показують, оці дві грані його. Є, наприклад, його портрет, як цивільного і його портрет, як військового. Є бронежелет і є вишиванка, є фотоапарат і є бінокль. Є малюнки дитячі, які йому передавали на фронт. Там є соняхи…Саме ця виставка не була ще закордоном, і не має планів на інші українські міста, але ми так працюємо, що якщо якесь українське місто чи структура нам пропонують, що давайте ми організуємо у нас виставку, наприклад ось цю, чи ще дві інші, ми погоджуємося, допомагаємо організувати, інформаційно поширюємо”, – каже Валентина Мотилько.
Відвідувачка виставки Юлія Дідоха каже, що такі заходи є дуже важливими тому, що нам як ніколи потрібно зберегти свою памʼять та спадщину.
“Я вважаю, що такі заходи потрібно проводити вже через те, щоб, по-перше привернути більше уваги до митців військовослужбовців. Це дуже зараз важливо і також привернути увагу, до того, що зараз війна робить з нами, наскільки вона має руйнівну силу, враховуючи те, що люди щодня гинуть, митці українські гинуть нам зараз, як ніколи потрібно формувати нашу памʼять, зберігати все цінне, нашу спадщину, і в тому числі такі заходи допомагають, сприяють формуванню памʼяті та збереженню культурної спадщини”, – каже Юлія.
Виставку “Візьми лиш за руку мене і стисни як зброю” підготував Національний музей літератури України разом із Оленою Герасимʼюк – парамедикинею української добровольчої армії та письменницею. Також до створення виставки долучений Фонд Максима Кривцова та видавництво “Наш формат”.
Виставка триватиме до 9-го березня.
Репортаж записала та опублікувала
Журналістка та редакторка
Юлія Лемешева
Читайте також. “Він йшов по життю з любовʼю”: у Хмельницькому відбувся вечір памʼяті та відкриття виставки творів Руслана Жижука
