“Увечері всі пильно стежили за новинами в холі санаторію. По телевізору показували репортажі з Донбасу. Ми бачили руїни міст, розгублених мирних жителів, підбиту техніку, поранених воїнів та полеглих героїв. Серце розривалося на шматки, мені хотілося бути там, брати участь у битвах, приносити користь своїй країні. Реальність ставала нестерпною, думки чимдалі більше нагадували заплутаний клубок. А телевізор усе торохкотів“
(Євгеній Ролдугін “Час відважних”)
14 липня, у Хмельницькому відбувся вечір пам’яті Євгенія Ролдугіна – військовослужбовця та бойового медика 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, старшого солдата.
Він був учасником Революції Гідності. У 2014 році добровольцем пішов захищати цілісність країни. На той час Євгену Ролдугіну було 19 років. Мав позивний “Тунгус”. Євген був професійним спортсменом: мав пурпурний пояс із бразильського джиу-джитсу.
Навчався у Технологічному багатопрофільному ліцеї імені Артема Мазура.
Воював під Маріуполем, в Пісках, Авдіївці, у селищі Опитне. Був учасником боїв за район шахти “Бутівка”. Наприкінці березня цього року отримав поранення під Києвом, попри це контролював евакуацію поранених військових й хоробро вів бій. Тоді командував підрозділом батальйону “Братство”.
Пройшов курси тактичної медицини, завдяки чому врятував життя кількох своїх побратимів.
Також на вечорі відбулася презентація його книги “Час відважних”, про покоління добровольців 2014 року.
Журналістка Julia News, Юлія Лемешева побувала на місці події та змогла взяти декілька коментарів у знайомих, друзів та близьких Євгенія Ролдугіна.
“А Женя був особливий, був справжній, був дуже щирий, дуже веселий, дуже активний і навіть не могла думки допустити, що так швидко він піде з життя…Він мені розповідав про книгу, і була так дуже приємно вражена тому, що він особливо так твори не дуже любив писати..Це коли вже книгу почала читати, коли побачила, що переживають наші діти це просто, щось страшне. Це дуже страшно реально. Він навіть сотої долі того, що він пережив він не розповідав” , – розповіла Інна Чеговець вчителька української мови та літератури Технологічного багатопрофільного ліцею ім. А. Мазура, а також класна керівниця Євгена Ролдугіна.
“він був дуже гарна людина, дуже порядна людина – чесно. В нашій спілці він постоянно ходив до дітей, постоянно дітям розказував ..про його службу АТО про те, як він був добровольцем. Він був дуже гарний і порядний”, – зазначив Голова спілки ветеранів Афганістану, учасників АТО та Волонтерів Івасів Петро.
Він додав, що знав про те, що у Євгена були мемуари, але про книгу він дізнався пізніше.
Вадим знайомий із Євгеном приблизно з 2012 року. Вони разом тренувалися та займалися спортом, дружили та товаришували.
“Це була дуже вольова людина, завжди хотів добитися свого, завжди хотів поставити собі ціль і її досягти.. Востаннє ми з ним бачилися минулого року на його День народженні було 15.08, ми зустрілись, він приїхав з зони бойових дій ми з ним гуляли розмовляли все як завжди в принципі було все чудово.. ми потренувалися і погуляли.. Це була наша остання зустріч”
Про загибель друга, Вадим дізнався від дзвінка дівчини Євгена, каже віра жила до останнього.
“Мені подзвонила його дівчина, яка з ним зустрічалась і тобто, це була така ситуація, що і начебто так загинув, начебто не так, ну та як зараз на війні, що це не точно і ми ще думали гадали тому, що питання чи точно загинув ще десь вирішувалося на протязі двох трьох днів і це були такі дуже жахливі три дні тому, що віра живе до останнього, і ми “та ні це, мабуть хибно”, “мабуть, ні все-таки живий”, але на жаль так сталося”
Він розповідає, що про книгу знав і навіть мав можливість почитати уривки з книги, ще задовго до видавництва.
“Я їх читав ще задовго, дуже довго до видавництва. Тому, що коли він її починав писати то, деякі уривки були писані російською мовою, для видавництва її потрібно було перекласти.. Деякі з них коли уже книжка вийшла, перечитуючи я бачу, що це уже раніше читав, бо він мені давав ділився уривочками“
Як ви вважаєте, що Євген хотів донести до українців у своїй книзі?
“Я думаю він насамперед у своїй книзі хотів передати те, що він відчував будучи, ще в зоні АТО, коли він воював і взагалі свої відчуття, я думаю він хотів цим перенести і донести до нас”
Зі сцени звучать голоси рідних, близьких, друзів та побратимів Євгена Ролдугіна. Вони розповідать про життя, творчість, спортивні звершення та досягнення захисника України.
Про дитинство Євгенія розповіла мама захисника Олена Вікторівна Ролдугіна.
“Знаєте на цьому тижні рівно 10 місяців, як ми живемо з розбитим серцем, але з великою любов’ю до нашого сина…Якось мене запитали, як вам вдалося виховати такого сина з таким великим, добрим серцем. Це була жінка, яку я не знала, але вона добре знала мого сина тому, що він їй допоміг. Я їй відповіла великою любов’ю до сина..Її тоді ця відповідь дуже-дуже здивувала”
Олена згадує, момент коли прийшла із дворічним Євгеном до священника, який сказав, що її син виросте великою людиною, але потребуватиме її великої материнської любові.
“Знаєте він дійсно потребував, він був дуже щедрим, знаєте доброю дитиною, згадую момент, коли мій чоловік прийшов до дитячого садочку і приніс йому шоколадку. Він дуже любив солодке, він взяв шоколадку і роздав всім присутнім, сам з’їв малесенький шматочок. Він був настільки щасливий, що їм всім смакувало, таким він був і в житті і залишився таким дорослою людиною. Він завжди ділився всім, що було. він з легкістю міг віддати все, що було в нього. Він завжди стояв на захисті слабких. Завжди. як в дитячому садку, так в школі так і в університет, так у всьому своєму життю. Завжди відстоював слабких. Він був на їхній стороні, хоча був дуже сильним духом“
“На кухні мене зустріла прекрасна материнська усмішка. Мати стояла у фартуху, який я подарував на Восьме березня, і готувала мої улюблені млинці з грибами. У батальйоні нас годували непогано. Однак домашня їжа… А млинці просто вінець творіння! Дивовижна жінка, скажу вам. Батькові з нею дуже пощастило. Висока, струнка, ставна, немов грецька статуя. А миле обличчя, підкреслене сірувато-блакитними очима та соболиними бровами кольору карбонадо, постійно випромінює тепло і доброту. Справжня господиня та хранителька домашнього вогнища“, – саме так у своїй книзі “Час відважних” Євген Ролдугін описав свою маму.
Про спортивні досягнення сина розповів батько Героя – Олександр Валентинович Ролдугін.
“Він періодично займався в різних клубах і останній його клуб, до якого він приєднався це був клуб Павла Столяра..Вони були знайомі особисто, Паша сюди періодично приїздив проводив семінари і, коли Женя загинув, …і от прямо за спиною моєю лежить його пурпуровий пояс, який він заслужив за життя і поруч лежить чорний пояс, який його сенсей присвоїв йому вже на жаль посмертно. Ну зрозуміло, якби не війна він би не зупинився і обов’язково здобув би його в чесній спортивній боротьбі, але він все одно його здобув так чи інакше“
Олександр також додав, що йому дуже приємно бачити колег сина по спорту і багато з них на разі теж служать.
Згадує коли вперше дізнався про книгу Євгена його творчий друг, а також український журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч, головний редактор Хмельницької міської газети “Проскурів” Богдан Теленько.
“Я згадую момент, коли Євген прийшов вперше і ми говорили вже про його проект, про цю повість, це повноцінна серйозна повість, яка буде вартувати, ще серйозної роботи і літературознавців і саме такому пласту літератури, ми ще будемо давати відповідне місце.. Маємо гордість сказати, що в нас в Хмельницькому з’явився твір, який ввійде в цю літературу, новітню українську літературу” – зазначив творчий друг Євгена
На захід також завітав мер міста Хмельницького Олександр Симчишин.
“Я мав честь Женю знати особисто..То був березень 2015 року, то був День Добровольця, ми його тоді вперше відзначали і Женя був взагалі одним з перших в нашій Хмельницькій громаді, хто отримав відзнаку міського голови “Воля і Мужність”…ми її завжди вручали тим людям, які боролися за волю, які розуміли ціну свободи справжньої, і Женя, як ніхто розумів, що таке справжня Свобода. І ми її вручали людям мужнім або відважним, і тому ця назва цієї книги це точно не якась пафосна назва. вона справжня. Зараз час відважних і насправді тільки відважні творять історію і вершать історію” – зазначив міський голова.
Окрім цього він наголосив на тому, що обов’язково буде встановлена міська літературна премія імені Євгена Ролдугіна.
Видавець книги “Час відважних” Олексій Бешуля, на разі стоїть на захисті України. Він опублікував у своєму Facebook допис, про Євгена та роботу над книгою.
“Ще пару років тому Женя написав щось типу “Привіт, пам’ятаєш мене? ЦСКА, з Франика, ти з нами у Вінницю на драку їздив. Я ось написав книжку про АТО, можеш подивитися?” Потім ми попрацювали над назвою, текстом, обкладинкою. Книга була у плані на видання навесні двадцять другого. Але почалася війна. Женя пішов у батальйон “Братство”. Постійно писав чи є можливість видати книгу. Але звідки ця можливість як саме розгоралась війна… Зрештою Женя став бойовим медиком, загинув 12 вересня 2022 року на Харківщині під час евакуації поранених. Женя, вибач, що книга не побачила світ за твого життя і вийшла тільки через дев’ять місяців після твоєї загибелі”, – йдеться в повідомленні.
Відеозвернення також записали друзі та побратими Євгена Ролдугіна.
“Більше за все вражала його людяність, його вміння вислухати, вміння підтримати, вміння прийти на допомогу. Він намагався постійно розвиватися, навчатися новому, підтримувати зв’язки з товаришами для нього якраз слова побратимство посестринство, братство не були порожніми, не були пустими звуками..Він був мужній, він був послідовним.. Дуже не віриться, що немає його зараз і без нього Хмельницький для мене вже напівпустий”, – сказав один із побратимів Євгена.
Книгу “Час відважних” можна придбати в інтернеті у видавництві “Пропала грамота”.
“Книгу “Час відважних” побачив, як лежала коло командира, попросив її надати книгу почитати, читаючи книгу був дуже вражений історією хлопця, яка дуже нагадувала історію мою та моїх побратимів. Дуже проник книгою і самою історією. Раджу до прочитання книгу “Час відважних”, – зазначив один із захисників України.
Євген Ролдугін нагороджений відзнакою Президента України “За участь в антитерористичній операції”, орденом “Лицарський Хрест Добровольця”, медаллю батальйону спецпризначення «Свята Марія», почесною відзнакою “За оборону Маріуполя”, бойовою відзнакою добровольчого батальйону ОУН «Віра Сила Честь», почесною відзнакою командира військової частини A3220 (окремий штурмовий батальйон «Донбас»), відзнакою Хмельницького міського голови “Воля та Мужність”.
Євген Ролдугін загинув 11 вересня, рятуючи з поля бою пораненого побратима. Сталося це на Харківщині. Євгену було тільки 27 років.
24 вересня 2022-го року старшому солдату Ролдугіну Євгенію Олександровичу було надано звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади» (посмертно).
“Матерія, дух, буття, людина – тут ці поняття набувають іншого сенсу, сприймаються радикальніше. На війні все інакше. Менше кольорів, менше відтінків, але вони яскравіші й соковитіші. Зайве змітається невщухаючим полум’ям битв” – з книги Євгенія Ролдугіна.
Матеріали зібрала та опублікувала
Юлія Лемешева
