У Хмельницькому відбувся вечір памʼяті військового Андрія Бахтова (позивний «Тихий). Герой був учасником миротворчих місій, добровольцем, викладачем та одним з перших командирів батальйону поліції особливого призначення “Миротворець”.
Журналістка Julia News побувала на заході та записала декілька коментарів друзів, знайомих та рідних захисника.
Біографія
Андрій Григорович Бахтов — український військовий. У 2014-15 роках заступник командира, та пізніше командир добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області. У 2022 році командир 6-ї роти батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ імені Сергія Михальчука. Почесний громадянин міста Хмельницького.
Народився 9 травня 1975 року.
Здобув дві вищі освіти: за першим дипломом — викладач фізичної культури та спорту, з другим — практичний психолог. Був тренером із багатьох видів спорту.
Брав участь у миротворчих місіях під егідою ООН.
Служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». У 2010 році, після перемоги на виборах Віктора Януковича, покинув «Беркут», вийшов на пенсію за вислугою років, повернувся до тренерства, зайнявся бізнесом.
Брав участь у «Податковому Майдані». Під час Революції Гідності, у 2014-му, входив до керівництва Самооборони Майдану у Хмельницькому.
Після анексії росіянами Криму Андрій разом із побратимами із миротворчих місій долучився до створення добровольчого батальйону «Миротворець», став заступником командира — Андрія Тетерука, а після обрання командира до Верховної Ради фактично очолив батальйон МВС «Миротворець».
Звільняв Слов’янськ, Попасну, Торецьк, Майорське, Нью-Йорк (кол. Новгородське). У серпні 2014 року з батальйоном опинився в Іловайську, кілька днів пішки добирався до своїх після розстрілу росіянами колони в «зеленому коридорі».
З 2016 року викладав в Академії внутрішніх справ, був старшим викладачем кафедри військової підготовки, та пізніше очолив кафедру.
Займався громадською діяльністю. Опікувався родинами загиблих побратимів із батальйону «Миротворець». Для збереження пам’яті про загиблих побратимів, проводив зустрічі з курсантами своєї академії на яких розповідав про феномен українських добровольців у 2014 році, долучався до проведення виставки «Блокпост Пам’яті» в рідному Хмельницькому. У лютому 2022 року, незадовго до російського вторгнення в Україну, увійшов до складу Експертної групи, що мала висувати пропозиції та напрацювання за усіма напрямами ветеранської політики.
24 лютого 2022 року разом із кількома своїми студентами записався в Києві до ТрО. У травні в складі батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення НГУ вирушив на схід. Захищав Рубіжне, Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Пізніше підрозділ перекинули під Зайцеве.
Не зважаючи на те що свого часу дослужився до звання підполковника, на фронті воював у званні молодшого сержанта. Незадовго до загибелі на прохання бійців став командиром 6-ї роти.
10 серпня 2022 року провів свій останній бій коли противник намагався захопити українські позиції. Похований на Алеї Слави у місті Хмельницькому.
За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов’язків, відзначений:
- медаллю «За військову службу Україні»
Рішенням позачергової дев’ятнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року Андрію Бахтову присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» за видатні заслуги перед українським народом та Хмельницькою міською територіальною громадою.
Вечір памʼяті Андрія Бахтова у Хмельницькому
Вечір памʼяті Андрія Бахтова відбувся 9 травня у Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці. Саме цього дня Герою мало б виповнитись 50 років.
Журналістка Julia News побувала на заході та записала декілька коментарів друзів, знайомих та рідних захисника.
Відкрила захід Катерина Чабан, директорка бібліотеки.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Андрія Бахтова і всіх воїнів, які віддали життя за свободу і незалежність України.
Дружина
“Багато років тому, ми з Андрієм були на ювілеї друга, першою ювіляра вітала дружина. Я була вражена промовою і подумала, колись я теж так само привітаю свого коханого. На жаль мій Андрій мене сьогодні не почує, почуєте всі ви. Я дуже рада, що ви всі приїхали, зібрались підтримати мене і згадати Андрія. В залі зібрались сьогодні рідні, друзі, учні, студенти, побратими – всі ті, для кого Андрій був значущою людиною. Андрій був не тільки для вас і для мене також, він був не просто вчитель, він був сильний, вольовий і добрий вчитель, який навчив багато чого всіх присутніх. Також навчив мене багато чому. Андрій навчив мене бути сильною, бути впевненою в собі, приймати надскладні рішення, навчив мене чекати, навчив допомагати всім навколо, навчив витримці, навчив мене бути щасливою і радіти життю, це, мабуть одне з головних”, – розповіла дружина Героя Оксана.
Також дружина Андрія Бахтова презентувала свою виставку картин «Рокіровка», присвячену 50-річчю від дня народження чоловіка, і котра є підсумком її участі в благодійному проєкті «Тисячі історій кохання. Картини дружин полеглих Героїв» та річного проєкту «мАРТен». Зібрані кошти від картин будуть передані захисникам.
“Дуже важко мені було почути звістку про втрату чоловіка, я не могла довго зібратись силами думками, але ж я дружина Андрія Бахтова. Я зібрала всі сили, які були в мені. Я взяла в руки олівці та пензлі, раніше я ніколи не малювала, все що в мене було в моїх думках пішло на холсти”, – додала Оксана.
Син
Старший син Андрія Бахтова Олексій також поділився спогадами про батька.
“Знаєте з приводу “Тихий”, я думаю так само моя родина підтвердить. Ви навіть не розумієте, що навіть ми близькі люди скільки всього ми дізнаємося уже після. Скільки всього ми відкриваємо для себе через час. З якоїсь сторони скромність – це свого роду привілегія, з другої сторони й боляче інколи щось таке нове для себе відкривати дізнаватися, що дійсно в якихось моментах ти слухаєш його побратимів, ти слухаєш якісь його історії”
“Постійно коли він приїжджав він був дуже коротко у своїх розповідях, і я прекрасно розумію, він не хотів якось нас турбувати, щоб ми переживали, були моменти, коли дзвониш і ти дійсно чуєш заді щось гуркотить, а він такий: “Та це там гром” чи “Дверима гупають” і щиро розумієш, що бреше, але і так само розумієш, що він це робив і для нашого внутрішнього спокою”, – розповів Олексій.
Катерина Пронозова
Катерина колега Андрія Бахтова долучилася до заходу дистанційно та розповіла про знайомство з Героєм.
“Андрій був дуже світлою людиною, я познайомилася з ним в 2016 році і хочу сказати, що він одразу справив на мене враження тому, що він був моїм колегою не за цехом, але колегою за професійним напрямком і перше на що я звернула увагу – надвисока професійність, і знаєте сьогодні багато говорили про те, що цей позивний йому пасує. Так позивний “Тихий” йому дійсно дуже пасує, але за цими тихими благими справами, які він робив стоїть величезна сила і стоїть величезний результат, завдяки якому можливо ми тут зараз всі можемо спілкуватися, тому що наше життя, життя наших рідних – це те, чим ми можемо завдячувати і йому в тому числі”, – сказала Катерина.
Вона каже, захисник дуже любив свою родину.
“Я колись запитала Андрія просто в довільній бесіді: “Про що є твої мрії?”, і він сказав, що це вмиротворення. Тільки зараз я розумію про що це було, тому що це було про величезну боротьбу після якої тільки це вмиротворення є можливим. Я знаю, що Андрій дуже любив свою родину, дружину, синів. Для нього це було мабуть одним з найважливіших, і він захищав не тільки свою країну, він захищав свою родину в першу чергу. Хочу сказати, що я назавжди його запамʼятаю таким, яким він був”, – додала вона.
Ян
Ян побратим Андрія також поділився історією знайомства із захисником.
“Я познайомився з “Тихим” тільки у 22 році, і я мав честь бути його побратимом. Він був моїм командиром і я скажу, що ця війна триває і одна з найбільших проблем будь-якої армії й нашої зокрема – це кадри, це люди, це їхня компетентність, це їхня здатність. Я вам скажу, що за ці роки з моменту загибелі “Тихого” я не одноразово був у ситуаціях коли перше, що мені приходило на думку, що нам дуже не хватає “Тихого”, – сказав Ян.
“Ми познайомились у нас був такий стислий курс молодого бійця 5 днів перед виїздом..і вони до нас доєдналися своїм відділенням з Миротворця, і ми абсолютно не знали хто це, коли ми приїхали…коли зайняли позиції…ми почали воювати, тільки під кінець мені хтось сказав, що це підполковник, командир “Миротвоця” і так далі. .. Він ніколи цього не виставляв, але та компетенція, та сила духу, та впевненість, яку він випромінював – вона настільки була сильна, вона настільки була незрівнянна з тим, що находиться навколо, що його шлях від тої людини, яку ми не знали до того, про кого ми мріяли, щоб він став нашим командиром, був дуже короткий”, – додав він.
Він розповів, що мав честь бути із Андрієм Бахтовим у його останньому бою.
“Завжди був попереду, завжди йшов пішки, там де багато хто проїде на автобусі. “Тихий” це та людина, яка завжди обходила всі позиції сама..І потім він дійсно став командиром нашої роти й це для нас всіх було омріяне.. Я вже казав, що я не мав честі знати все життя “Тихого”, але я мав честь бути з ним в його останньому бою, як завжди “Тихий” пішов перший, як завжди “Тихий” був впевнений, як завжди він був спокійний і він загинув зі зброєю в руках, загинув в бою”, – розповів побратим Героя.
Всеволод Стеблюк
Всеволод Стеблюк також побратим Героя поділився спогадами про захисника та зазначив, що свій позивний “Айболіт” йому дав саме Андрій Бахтов. Він також розповів, що за декілька днів до останнього бою підірвалася автівка, Андрій вижив.
”..а перед тим ще 2 дні чи три, коли Андрій підірвався на міні на машині він вижив і просто всі кажуть: “Ну все ти будеш жити вічно”, тому що вийти з такого там машина в хлам і це фото, де Андрій посміхається”, – поділився Всеволод.
Про загибель друга Всеволод дізнався по дорозі на Схід.
“Я їхав на Схід якраз, був за кермом, якраз мені зателефонували, сказали що Андрій загинув, я ледь втримався на дорозі, тому що ну не могло цього бути, просто не могло, але це війна на жаль ми втрачаємо найкращих найближчих. Для мене особисто це не просто втрата побратима, це не просто втрата командира, це втрата близького друга. В мене висить його шапка вдома, вона так і буде там висіти, просто він забув колись, вона буде там завжди. Тому що поки жива памʼять живі наші загиблі”, – розповів побратим захисника.
Валентин Білянський
До заходу також долучився Валентин Білянський, заступник начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
“Андрій дійсно працював в спецпідрозділі, брав участь у миротворчій діяльності. Після початку війни у 2014 році розпочав службу в підрозділі “Миротворець” – це фактично створені добровільні батальйони, які тоді взяли на себе основний удар перші дні війни” – розповів Валентин Білянський.
Він також подякував матері Андрія Бахтова Катерині Яківні за сина та вручив їй почесний «Орден матері бійця».
«Як спалах зірки – життя «Тихого»
До вечора памʼяті Андрія Бахтова долучилися багато людей, де кожен ділився спогадами про Героя та висловлював слова вдячності й пошани.
Також увазі присутніх була представлена виставка-інсталяція «Як спалах зірки – життя «Тихого» з фондів бібліотеки та особистого архіву родини Бахтових.
Репортаж записала та опублікувала
Журналістка та редакторка
Юлія Лемешева
Читайте також. “Він йшов по життю з любовʼю”: у Хмельницькому відбувся вечір памʼяті та відкриття виставки творів Руслана Жижука
