До національного тижня поезії від Національного інституту книги у Хмельницькому обласному художньому музеї відбувся поетичний вечір під назвою “Пісня тисячі голосів”. У події взяли участь поети та поетки Хмельниччини.
Журналістка Julia News побувала на заході, поспілкувалася з митцями та записала декілька коментарів.
Літературний вечір відбувся 21 березня у Всесвітній день поезії.
Традиційно захід розпочався із хвилини мовчання.
Про захід у ХОХМ
“Поезія – це завжди голос епохи. Вона об’єднує різні досвіди та спільноти. Цьогоріч розкривається багатоголосся української літератури, у якому звучать голоси військових і цивільних, вимушених переселенців і волонтерів, тих, хто залишився вдома, і тих, хто опинився за кордоном”, – йдеться в прес анонсі заходу.
“Сьогодні у такий визначний день ми проводимо вечір читання віршів, де можна послухати як поезію, яку раніше люди чули, так і нові твори, нових авторів.. Сьогодні усі ми наскільки розгублені, водночас дуже сильні, ми плачемо, водночас ми знаємо, що нам робити далі, наближаючи нашу перемогу, й у кожного свій засіб, аби рефлексувати на усі події, що відбуваються, і коли збираються дві енергії: енергія слова й енергія мистецтва – це надзвичайно потужна сила”, – зазначила директорка художнього музею Ольга Долінська.
“Я думаю ні для кого не секрет, що війна, це завжди індивідуальний досвід і спільний досвід, насправді як у поезії. Тому що кожна поезія – це так само завжди щось дуже дуже субʼєктивне, практично інтимне і водночас щось спільне, саме тому ми захоплюємось поетами, поезію, саме тому чужий досвід здається нам дуже близьким і зрозумілим. Ось для цього ми й проводимо цю подію, аби дійсно акцентувати увагу на нашому з вами спільному досвіді й на кожному субʼєктивному, який дуже і дуже важливий”, – розповіла Ірця Кошлата модераторка заходу.
Поетичний вечір складався із двох частин: розмова із поетом Андрієм Каптарем та поеткою Анастасією Кобильник, а також вільний мікрофон, де кожен охочий міг продекламувати вірші.
Розмова з Андрієм Каптарем та Анастасією Кобильник
“Поезія в часи війни” саме під такою назвою пройшла розмова митців. Кожен із них поділився своїми думками та поглядами на цю тему.
Анастасія Кобильник
Анастасія Кобильник зазначила, що поезія це можливість знайти психологічну підтримку та виразити емоції.
“Насамперед поезія для мене це можливість діти кудись свої емоції, якщо говорити так по-простому без метафор, коли ти щось відчуваєш, тобі хочеться це десь діти, бо воно є всередині тебе, і саме в поезії я знайшла таку психологічну підтримку, як себе, так і когось, тому що коли ти пишеш інші читають, дуже часто ти отримуєш фіт бек, класний, і я це теж відчуваю, і ти розумієш, що ти не один такий, інші люди це теж відчувають їм теж це болить”, – каже Анастасія.
Вона також розповіла, що свій перший вірш написала саме про воїна АТО.
“Я якраз таки свій перший вірш написала на початку війни, але війни яка почалась 11 навіть 12 років тому і перший вірш був саме про воїна АТО. Я досі не можу читати цей вірш, бо він надто болючий. І зараз так само вірші допомагають проживати й вони допомагають підтримувати. Тому це таке напевно основне чим є для мене вірші”
“Змінилась тематика, тому що війна дуже болить є звичайно люди, яким вона болить найбільше. Це люди, які страждають найбільше, які втрачають найбільше, але вона болить так чи інакше кожному, й ось цю біль ти, знову ж таки, можеш втілити у вірш, можливо комусь це допоможе, когось це підтримає, і це підтримає мене особисто”
Поетка також зазначила, що творчість – це інструмент памʼяті, який важливо зберегти.
“Творчість – це такий інструмент памʼяті й цю памʼять дуже важливо берегти, тому що я думаю багато, хто чув, що історія циклічна, історія повторюється. Чому повторюється, тому що дуже часто забувають, дуже часто не знаходять причинно-наслідкові звʼязки повторюють ті, самі помилки, і творчість вона так само покликана в тому числі література, зберегти цю памʼять, для того, щоб ми мали можливість не повторити цих помилок”, – резюмувала Анастасія.
Андрій Каптар
Поет та художник Андрій Каптар поділився із присутніми тим, як змінилася тематика його творчості. Він зазначив, що зазвичай пише на гумористичну та саркастичну теми, проте війна внесла свої корективи.
“Звісно з початком війни ця вся тематика трошки відійшла, звісно, що всі ці рефлексії на війну відображаються не тільки у віршах, я малюю, тобто воно і в картинах відображається”, – зазначив Андрій.
Він також розповів, що походить із румуномовної сімʼї та від початку війни пише поезію українською.
“Я народився в румуномовному селі, вчився в румунській школі й для нас не те, що українська, для нас російською було важко розмовляти, але ми з дитинства розмовляємо декількома мовами. З дитинства вчився, думав румунською, потім через навчання російською…Звісно, що війна це все перевернула в голові, в собі, і з початку війни я дійсно пишу українською мовою, пишу україномовні вірші”
Поет також поділився, досвідом лексичної перебудови у поезії.
“Зовсім по-інакшому починаєш перебудовувати, будувати, складати ці вірші, сенси міняються. Чим цікава українська мова, що ти можеш вигадувати нові слова, нові сполучення, вона (мова – ред.) дуже пластична, і дуже гнучка, і цікава для творчості”, – каже Андрій Каптар.
Він також додав, що мистецтво на часі, адже митці через нього фіксують історію та сьогодення.
“Зараз мистецтво не те, що на часі, це те, що в усі часи митці висвітлювали, рефлексували на ті події, які відбувалися навколо них, тобто завдяки мистецтву ми знаємо про всі історичні події будь-то документальні, літературні чи якісь образотворчі форми, тобто через картини, вірші, пісні нам передаються ті знання, події, історичні моменти, які відбувалися.. і війна і історія сьогодення в якому ми живемо, яке нас крамсає кожен день: на це не реагувати не можливо, і реагують митці через мистецтво…щоб зафіксувати те, що з нами зараз відбувається”, – зазначив Андрій Каптар.
Друга частина вечора поезії та спілкування з учасниками
Друга частина вечора поезії складалася із виступів поеток та поетів. Журналістка Julia News змогла поспілкуватися з деякими учасниками.
Євгеній Сінєльніков
Військовослужбовець Євгеній Сінєльніков узяв участь у декламуванні віршів, це дебютний виступ. Перший вірш захисник написав у 2022 році після поранення. Також Євген пише музику та пісні.
Він розповів, що поезія дуже допомагає.
“Дуже допомагає. Ну виявилося, що допомагає. Я людина дуже соромʼязлива в житті, а так можна висловити, те що думаєш”, – розповів Євгеній.
Він зачитав два вірші: один, із яких присвятив загиблим побратимам на війні.
Євген також висловив подяку арттерапевтці Ользі Чабах.
Романа – лікарка зазначила, що поезія допомагає пережити болючі моменти у житті.
“Однозначно так. По крайній мірі ті випадки, які знаю у своєму житті і конкретно випадок Євгена показує те, що людина не може можливо десь правильно сформулювати свою думку, от так от у розмові, то вона свої переживання і думки, і хороші й погані, виливає у рядки своїх творів. І це допомагає, це одна з таких аспектів терапії відновлення можливо. У випадку Євгена, він так виражає свою біль і приємні свої відчуття і не дуже”, – сказала Романа.
Коробкін Олександр також військовий, каже українцям варто почути поезію військових, щоб краще їх зрозуміти.
“Це переживання воїнів, і хтось має це почути й зрозуміти ті проблеми, які в нас є наразі й те, що ми переживаємо. Ми теж не сталеві, ми маємо свої вади й дуже потрібно, щоб нас розуміли”, – розповів Олександр.
Альона Радецька
Альона Радецька – поетеса, відповідальна секретарка Хмельницької обласної організації “Національної спілки письменників України”. Почала писати вірші ще з 13 років.
“Сьогоднішній захід це гарна можливість прочитати свої вірші, поділитися своєю творчістю, а також познайомитися з новими авторами, поспілкуватися з ними, послухати, як вони пишуть, трішки поділитися можливо своїми емоціями, своїми враженнями, ну і звичайно трішки набратися якогось оптимізму, позитиву, бо такий важкий час, хоча б у всесвітній день поезії трішки себе потішити, і звичайно своїм художнім словом підтримати наших воїнів, які сьогодні на передовій виборюють нашу свободу і незалежність”, – каже Альона.
“Моя творчість це можливість трішки подарувати людям світла, тому що я завжди пишу світлі поезії й в мене немає таких темних чи надривних поезій. І коли я виходжу до людей, то я хочу поділитися цим світлом з іншими“, – додала поетеса.
Альона також розповіла, що у важкі моменти поезія їй допомогає.
“Мені поезія найбільше допомагає виплеснути свої емоції і якесь таке почуття особливо під час війни. Я дуже добре памʼятаю цей момент. Тому що до мене зателефонувала мама і говорить, що почалася війна, і першою думкою, куди йти, що робити.. І я памʼятаю, що я просто вийшла з кімнати взяла ручку і почала писати...Тому, що саме такі хвилини, коли вони важкі, хвилюючі, хочеться брати в руки ручку й інколи буває ввечері сиджу і такі новини, трагічні, на серці важко. Я теж беру ручку і пишу, це все виливаю таку тугу і біль на папір. І стає справді легше. Тому, я кажу, що поезія, справді допомагає нам пережити такі складні, буремні часи”, – каже Альона Радецька.
“Я впевнена, що поезія на часі, тому, що будь-яке слово підтримки для нас є важливим чи це поетичне слово, чи це прозове слово, головне, щоб це було слово, головне, щоб це була мова, це була українська мова. Поезія я думаю на часі. Просто хтось любить поезію, хтось цікавиться нею, хтось ні, але обовʼязково знайдуться люди, які чи поетичним, чи прозовим словом підтримають один одного. Сьогодні дуже важливою є підтримка, а поезія цьому тільки плюс“, – резюмувала поетеса.
Юлія Криворучко
Юлія Криворучко – поетка, філологиня та мама в декреті, авторка поетичної збірки “Плекайте мрію у своїх серцях”.
“Писала з дитинства, але така свідома поезія десь років 10, тобто з 20 років і в збірку увійшли твори за 10 років. Ну і також зараз нова поезія, хочеться вже нову збірку, я просто змінююсь дорослішаю і вже зовсім по-іншому пишу, і зовсім по-іншому бачу світ”, – розповіла поетеса.
“Якщо говорити про ту, поезію, яка увійшла до збірки то це саме, як я казала життєствердна, мотивуюча поезія, яка пробуджує віру в себе, нагадує, що потрібно боротись за свої мрії, що потрібно не боятись наважуватись на кроки, робити перші кроки, приймати важливі рішення. Якщо говорити про нову поезію, то це більше вже як для мене терапія, все, що мене турбує лягає в рядки й полегшує мені життя..Я буває напишу й от для когось, це можуть бути влучні слова, так само і я можу знайти в чиємусь творі, якусь підтримку для себе“, – каже Юлія.
Юлія каже, що такі заходи важливі.
“Для мене як для поетки важливо, тому що я можу ділитися своєю творчістю, а для мене як для слухача також важливо, тому що я переживаю тут певні емоції. Ось вивільнення емоцій, переосмислення відбувається саме на таких вечорах”, – зазначила поетеса.
Поетка також розповіла, як війна вплинула на її творчість.
“Особисто для мене це неможливість бачитись з рідними, й це дуже часто в моїх віршах відгукується”, – поділилася Юлія.
Молодим авторам та авторкам Юлія Криворучко радить приймати рішення, наважуватись, робити кроки та вірити в себе.
Олена Мозолюк
Олена Мозолюк – поетеса, художниця, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри образотворчого декоративно-прикладного мистецтва та технологій Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії. Пише вірші з 15 років.
“Кожна творча людина вона не може займатися творчістю, лише творчістю, не беручи до уваги ті події, які відбуваються у суспільстві, і взагалі творча людина завжди знаходиться в пошуку. Тому звісно, що вірші, вони різні, за тематикою і різні за самим створенням..Війна внесла свої корективи і я хочу наголосити, що не дивлячись на те що в нас війна, в нашому житті завжди має бути місце ліричним віршам, коханню, тому що це – життя”, – каже Олена Мозолюк.
Під час заходу Олена зачитала мотиваційні та патріотичні вірші. Поетеса каже, що мистецтво не може існувати поза політикою, адже творчі люди мають підтримувати дух народу.
“Творчі люди мають підтримувати дух народу, своєю творчістю, будь-якою творчістю, тому не можна бути творчою людиною і бути відокремленим від того, що робиться у твоїй країні…Дуже важливо підтримувати народ, ми звісно черпаємо натхнення в народу, черпаємо натхнення у світі, але дуже важливо вести народ і підтримувати словом, картина будь-який твір мистецтва він може підтримати”
Олена також додала, що категорично проти вживання нецензурних слів у поезії.
“Я категорично проти вживання в поезії нецензурних слів, категорично. Ми все ж таки люди, в яких життя повʼязане з мистецтвом, ми повинні тримати, як то кажуть цю планку культури, а я вважаю, що культура і мат це не сумісні речі”
Поетеса каже такі заходи зараз на часі та дуже важливі.
“Звісно ці заходи проводити зараз дуже на часі тому, що вони підтримують людей, дух людей, підтримують віру в майбутнє нашої країни, віру в перемогу, і коли в таких заходах беруть участь поети, які зараз захищають нашу батьківщину це теж дуже надзвичайно важливо. Ми їм видаємо, як данину, що ми з ними, ми їх слухаємо, ми в них віримо, ми підтримуємо і дуже чекаємо їх з перемогою. Це надзвичайно важливо”, – сказала Олена.
“Я просто вірю в те, що Україна переможе це безумовно, і тому ці вірші я пишу душею”, – резюмувала поетеса.
Висновок
Поетів та поеток на літературному вечорі виступило багато, серед них також увімкнули відеозапис віршів поета Андрія Куранова.
Хмельницький став одним із п’яти міст у яких відбулися поетичні заходи від Національного інституту книги. Серед інших міст: Харків, Одеса, Вінниця та Київ.
Репортаж записала та опублікувала
Журналістка та редакторка
Юлія Лемешева
Читайте також. У Хмельницькому відбулося відкриття виставки Григорія Синиці під назвою “Висоти і глибини народної самобутності”
