У Хмельницькому відбулася година реквієм “Я був серед вас…”, присвячена Дмитру Іваху – українському кадровому військовослужбовцю, десантнику, старшому лейтенанту Збройних Сил України, учаснику російсько-української війни, «кіборгу», уродженцю міста Хмельницький, який у ці дні міг би відзначити своє 35-річчя, але війна забрала його життя.
Журналістка Julia News побувала на місці події та змогла записати декілька коментарів у знайомих та рідних захисника.
Традиційно захід розпочався із хвилини мовчання.
Дмитро Івах (позивний “Вікінг”) народився 1 жовтня 1989 року в Хмельницькому. У 2005 році закінчив 9 класів спеціалізованої загальноосвітньої школи № 27 міста Хмельницький, у 2008 році — Вище професійне училище № 11 міста Хмельницького за спеціальністю «Слюсар-механік».
У 2008-2009 роках проходив строкову військову службу у 80-у окремому аеромобільному полку. У 2009 році проходив службу за контрактом у 8-у окремому полку спеціального призначення.
2013 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «управління діями підрозділів аеромобільних військ». По закінченні Академії направлений на проходження подальшої служби в Житомир.
З 9 березня 2014 виконував завдання на Сході України.
Командир 1-ї аеромобільно-десантної роти 1-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади. Після поранення ротного Олега Бутніцького у бою під Слов’янськом, з 3 червня 2014-го Дмитро Івах виконував обов’язки командира роти.
Під час бойових дій з утримання коридору до Донецького аеропорту 18 січня 2015 року бійці потрапили під обстріл з РСЗВ «Град». Дмитру осколок влучив у голову, він загинув на місці. Того дня і ще двоє військових загинули у санітарному автомобілі при евакуації, 14 були поранені.
Спогади про Героя
На захід завітали вчителі та здобувачі освіти комунального закладу загальної середньої освіти «Гімназія № 27 імені Дмитра Іваха Хмельницької міської ради», викладачі й здобувачі освіти Державного навчального закладу «Вище професійне училище № 11 м. Хмельницького», родина військового, представники громадських організацій та волонтери.
На знак пошани та вшанування пам’яті Дмитра Іваха його брат В’ячеслав запалив свічку.
“Мій брат Дмитро з самого дитинства був дуже енергійною дитиною, там де він, там завжди було свято, завжди ми за ним тільки встигали, навіть вчителі підтвердять його енергійність.. Це був пучок енергії, який дуже хотів і любив життя, і дуже любив сімʼю”, – розповідає В’ячеслав.
“Це була для нас всіх така людина, якою жила вся сімʼя, він свідомо став військовим і казав батькам, що я знаю на що я йду, але я думаю, що він і сам не розумів до кінця, що його чекає. Йому приходилося своїх підлеглих збирати по частинах, і передавати його рідним матерям, батькам. Він пройшов війну, і війна його змінила, і коли він приїжджав додому, його відпустили через поранення, батьки не знали де він. Навіть не здогадувалися, що його відпустка – це відпустка після поранення. Вже не перше поранення у нього тоді було”
Дмитро дуже любив своїх батьків, і не хотів, щоб вони знали в яких гарячих точках він був. Про те, що брат на війні знав лише Вʼячеслав. Щодня, за маячком у телефоні він міг стежити, де перебував Дмитро.
“Він не розумів двох світів, які відбуваються там, коли люди віддають своє життя задля того, щоб ми тут жили, задля того, щоб ми не знали, що таке війна, щоб ми могли любити, щоб ми могли насолоджуватися всіма прикрасами, всім, що тут є. Там віддають життя, а тут роблять вигляд, що війни немає, і навіть, і не знають, якою ціною дається цей мир тут” , – розповів Вʼячеслав Івах.
Класна керівниця Ірина Шевчук каже, що Дмитро був дуже енергійним, товариським та завжди приходив на допомогу.
“Діма був дуже товариський. Він завжди приходив на допомогу хлопцям, дівчатам. Це була моя права рука, якщо мені треба була, якась допомога, я знала, що Діма мені ніколи не відмовить.. енергійна була, дуже енергійна дитина”
Викладачка Хмельницького ВПУ № 11 Оксана Заєць також поділилася спогадами про Дмитра.
“Коли прийшов в наше училище в нього була певна ціль він сказав, школа була школою, сюди прийшов здобути професію механіка, а в подальшому він хотів стати військовим”
У Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного Дмитро єдиний з курсу за день виконав шість стрибків з парашутом.
Присутнім також презентували виставку-інсталяцію «Нескорений «кіборг» – Дмитро Івах», на якій представлена література з фондів бібліотеки та речі з родинного архіву.
Вшанування памʼяті
Дмитро Івах Похований на Алеї Слави.
Указом Президента України №270/2015 від 15.05.2015 року Івах Дмитро Анатолійович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
Згідно з рішенням п’ятої сесії Хмельницької міської ради № 1 від 16 березня 2016 р. нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів м. Хмельницького (посмертно).
Згідно з рішенням Хмельницької міської ради від 27 травня 2015 року присвоєна спеціалізованій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 27 назва «Спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 27 імені Дмитра Іваха».
Рішенням дев’ятої сесії Хмельницької міської ради № 3 від 26 жовтня 2016 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)
21 березня 2019 року у місті Хмельницькому на честь Дмитра була встановлена меморіальна дошка при вході до вищого професійного училища №11, випускником якого він був.
“Мій брат був світлом в цьому світі.. просто прохання розуміти й цінувати кожен день, кожну кварту кави, цінувати своїх близьких, любити своїх близьких, допомагати фронту, щоби тут не сталася, яка б не була несправедливість … пам’ятайте що там люди віддають за нас життя”, – сказав Вʼячеслав Івах.
Репортаж записала та опублікувала
Журналістка та редакторка
Юлія Лемешева
Читайте також. Я хочу бачити весну: у Хмельницькому відбувся вечір пам’яті та презинтація книги захисника Артема Задоянчука
