Архип Куїнджі — один із найвизначніших художників 19 століття, який народився у славнозвісному Маріуполі. Але чому досі пейзажиста привласнюють росіяни й називають “своїм”?
Сьогодні Julia News розкаже вам про генія, який вписав своє ім’я в українській історії мистецтв.
Архип Куїнджі народився 27 січня 1841 року у передмісті Маріуполя у сім’ї бідного шевця-грека. Достеменно не відомо, у якому саме році народився хлопчик, але різні джерела вказують на 1841,1842 та 1843 роки. У віці 4 років Архип залишався без тата, а й потім згодом пішла із життя й мати, тому дітей забрали сестра і брат батька.
Вже тоді він зрозумів, що чоловік мусить бути сильним та допомагати слабшим. Вже у такому ранньому віці хлопчик почав працювати: пастухом, на будівництві, ретушером у фотографів.
Після домашнього навчання у сусіда, який навчав Архипа грецької граматики, Куїнджі пішов до міської школи. Але все рівно його цікавило лише малювання. Розмальовував усе і шкільні підручники, і паркани, поки уроки здавались йому не цікавими.
Пізніше цей талант у хлопця помітив хліботорговець, у якого він працював. Саме через його рекомендацію Архип поїхав у Феодосію, щоб стати учнем Айвазовського. Проте так цього не сталось, художника не вразив талант Куїнджі.
Проте майбутній геній захопився природою Криму, де написав свої картини: “Ай-Петрі”, “Море. Крим”, “У Криму”.
“Корабель у морі. Крим”, 1875
У 1865 році художник поїхав вступати до Санкт-Петербурга до Академії мистецтв, проте дві спроби були невдалими. Але на третій раз Архип вже взяв свою картину на прийом, яка справила непогане враження на комісію. Йому все-таки присвоїли звання “вільний художник”, але так він Академію і не закінчив.
70-ті роки 19 століття вважаються найбільшим періодом творчості Архипа Куїнджі, де він зміг причарувати не тільки сусідні країни, а й весь світ своїми шедеврами. У 1878 році художник брав участь у Всесвітній виставці в Парижі.
Самобутній стиль його полотен відзначили чимало французьких критиків. Він шукав нові кольори та способи передати картини зовсім іншими способами. А саме моновиставки, де на картину спрямовувався потік світла, щоб та переливалась кольорами.
Однак після картини “Дніпро вранці” художник перестав експонуватись, адже критики досить стримано відгукнулись про неї. Мовчання митця було 20 років, проте весь цей час він викладав в Академії. Найвизначнішими полотнами Куїнджі вважають: “Степ” (дві картини, 1875); “Чумацький шлях у Маріуполі”(1875); “Українська ніч” (1876); “Вечір в Україні” (1878); “Березовий гай (1879); “Місячна ніч на Дніпрі” (1880).
Останні роки Куїнджі мучили хвороби, де він майже не виходив зі свого дому. 4 липня 1910 року серце митця зупинилось, похований Архип Іванович Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври (Петербург).
Цікаві факти про Архипа Куїнджі
- Куїнджі любив музикувати. Він грав на скрипці, дружина – на фортепіано.
- Художник дуже любив птахів. Його майстерня була розташована на верхньому поверсі. З майстерні був вихід на дах будинку, де Куїнджі влаштував лазарет і лікував птахів.
- Архип Куїнджі жив скромно, проте мав великі статки. За своє життя художник зміг заробити 3,5 млн рублів, продаючи свої картини та також успішно займатись підприємництвом: купувати та продавати землю та дохідні будинки у Криму.
- Також протягом всього життя він згадує рідний Маріуполь. У 1870 році він напише «Вид річки Кальчик в Катеринославській губернії». Ще через п’ять років – «Чумацький тракт в Маріуполі». Тоді ж, приїхавши в рідне місто, щоб одружитися з донькою маріупольського купця Вірою Леонтіївніою Шаповаловою-Кечеджи, напише «Степ» і «Степ навесні».
- У 2022 році розпочалась повномасштабна війна в Україні, а 21 березня того ж року окупанти знищили музей Куїнджі у рідному Маріуполі. У його колекції було 2200 творів живопису, графіки видатних діячів, а саме Тетяни Яблонської, Івана Марчука, Михайла Дерегуса, Івана Айвазовського і, звісно, Архипа Куїнджі та його учнів.
Архип Куїнджі – митець з великої літери, який зміг захопити погляд своїми картинами. Після себе він лишив не тільки витвори мистецтва, а й цінність про пам’ять нашого минулого та краси нашої країни.
Читайте також: Олександра Радченко – Жінка, що стояла за пам’яттю
